Урок№61_30.03.2026

 Технологія                                   гр. 3/23                                     30.03.2026 

 Урок№61: Стандартизація і контроль якості. Завдання стандартизації.

Одним з важливих факторів, що впливають на якість взуття, є рівень стандартизації взуття та взуттєвого виробництва з охопленням всіх ланок процесу випуску виробів, починаючи від конструювання та моделювання та закінчуючи нормуванням показників якості. За програмою «Взуття» у шкіряно-взуттєвій промисловості передбачається взаємне ув'язування підвищених вимог до готового взуття з вимогами до сировини, матеріалів, обладнання та якості виконуваних робіт. В результаті виконання цієї програми переглянуто багато стандартів. Так, розроблено та затверджено стандарти на конструкторську та проектну документацію, стандарти статистичних методів контролю якості продукції, аналізу точності та стабільності процесів виробництва та регулювання технологічних процесів.

Новими стандартами регулюється відомчий контроль якості параметрами технології, які мають вирішальний вплив на якість продукції від стадії проектування, моделювання та постановки на потік до виходу взуття за межі фабрики.

Точність та стабільність технологічних процесів оцінюють з метою виявлення причин появи вад та випуску нестандартної продукції.

Окрім відомчих стандартів на шкіряне взуття встановлено ГОСТи, ОСТи та ТУ термінів та визначень, номенклатури показників якості, технічних умов, методів відбору проб та випробувань взуття, правил маркування, упаковки, транспортування та зберігання взуття.

Загальними показниками якості є гарантійний термін носіння, міцність ниткових кріплень деталей заготовок та підошов, маса, гнучкість, загальна та залишкова деформації піднесення та задника, міцність прикріплення підборів, силует, зовнішній вигляд та внутрішнє оздоблення взуття. Ці показники можуть бути визначені стандартними методами в умовах взуттєвих фабрик та підприємств торгівлі.

Види стандартів та їх характеристика.

Стандарт – це документ, у якому з метою багаторазового добровільного використання встановлюються характеристики продукції, характеристики процесів виробництва, експлуатації, транспортування, зберігання, використання та утилізації.

На шкіряне взуття встановлено стандарти термінів та визначень, номенклатури показників якості, технічних умов, методів випробувань, правил приймання, маркування, пакування, транспортування та зберігання, а також стандарти, що регламентують норми показників якості, параметри та розміри взуття.

Стандартизація термінів та визначень нормується ГОСТ 23251 за розділами загальних понять та поділом взуття за його призначенням, матеріалами верху та низу, методами кріплення деталей низу до заготівлі верху, за висотою та конструкцією заготівлі верху. Стандартизовані також терміни та визначення деталей взуття. ГОСТ 27438 встановлює терміни та визначення пороків взуття, що виникають на всіх етапах її виготовлення та зберігання та виявляються органолептично.

Номенклатура показників якості взуття відповідно до РД 17-06-152-89 передбачає три групи показників: надійність, ергономічні, естетичні. Усередині цих груп виділяються конкретні поодинокі показники. Використання показників якості взуття за основними областями застосування представлено в стандарті з урахуванням призначення та умов носіння взуття.

Стандарти технічних умов передбачені на взуття модельне (ГОСТ 19116), повсякденне (ГОСТ 26167), дитяче (ГОСТ 26165), повсякденне із синтетичних та штучних шкір (ГОСТ 26166), з юфті (ГОСТ 5394), домашню та дорожню для активного відпочинку (СТБ 1042) Ця група стандартів побудована за єдиним принципом із зазначенням норм у шести основних розділах: види та розміри; технічні вимоги; правила приймання; методи випробувань; маркування, упаковка, транспортування та зберігання взуття; гарантії виробника. У розділі «Види та розміри» наведено норми, що характеризують групу взуття за видами, розмірами, повнотами, висотою, статево-віковим призначенням та іншими ознаками. Розділ «Технічні вимоги» є основним і включає перелік вимог до колодок та матеріалів, що використовуються для зовнішніх, внутрішніх та проміжних деталей верху та низу, а також перелік норм якості міцності кріплення деталей низу, величини деформації задника та підноска, маси взуття.

Правила приймання, визначення сортності, маркування, упаковка, транспортування та зберігання взуття регламентовані відповідно до ГОСТ 9289, ГОСТ 28371 та ГОСТ 7296, а методи випробувань, визначення показників якості наводяться у ряді відповідних стандартів (ГОСТ 9135, СТБ 1142, СТБ 1142 (ГОСТ 9292, ГОСТ 9136, ГОСТ 9290, ГОСТ 26362 та ін.).

У ГОСТ 21463 та ГОСТ 14226 регламентовані норми міцності та гнучкості взуття. Значення нормованих показників якості диференційовані в стандартах за матеріалами верху та низу взуття, статево призначення, методу кріплення підошви та інших ознак.

На теперішній час чинні такі стандарти

на побутове взуття1:

— ДСТУ ГОСТ 26167:2009 «Обувь повседневная. Общие технические условия»;

— ГОСТ 26166-84 «Обувь повседневная из синтетических и искусственных кож. Общие технические условия»;

— ГОСТ 19116:2007 «Обувь модельная. Общие технические условия»;

— ДСТУ ГОСТ 26165:2009 «Взуття дитяче. Загальні технічні

умови»;

— ДСТУ ГОСТ 1135:2007 «Обувь домашняя и дорожная»;

— ГОСТ 28371-89 «Обувь. Определение сортности»;

— ДСТУ 2158-93 «Взуття. Дефекти. Терміни та визначення»;

— ДСТУ 4142-2002 «Взуття. Маркування, пакування, транспортування та зберігання»;

— ДСТУ 2157-93 «Взуття. Терміни та визначення».

Гарантійні строки носіння взуття відповідно до чинних стандартів обчислюються з дня продажу через роздрібну торговельну мережу

або від початку сезону. Згідно з міждержавними стандартами ДСТУ

ГОСТ 26167-2009,ГОСТ 26166-84, ГОСТ 19116-2007, ДСТУ ГОСТ 26165:2009 , ДСТУ ГОСТ 1135:2007