Урок№5,6_2025

 Дизайн взуття                                     гр.3/23                                   14.10.2025

Урок№5,6: Врахування властивостей матеріалів верху при проектуванні взуття.

Зростаюча конкуренція та підвищені вимоги споживачів на ринку взуттєвих
товарів вимагають нових підходів для забезпечення належного рівня якості та
комфорту виробів. Взуття є невід'ємною частиною нашого життя. Традиційно для взуття використовується шкіра. Але останніми десятиліттями у зв'язку з розвитком  нових технологій з'явилася безліч нових матеріалів, популярність отримали шкірзамінники. Ці матеріали дешевше і можливо практичніше натуральних, однак останнім часом постало питання екологічності та ресурсоощадності, і тут добре зарекомендували себе текстильні матеріали на основі натуральних волокон, які за показниками повітропроникності, гігієнічності, екологічності виробництва кращі за інші альтернативні матеріали.

Забезпечення необхідної комфортності, довговічності, збереження, конкурентоспроможності, безпеки та інших властивостей взуття досягається шляхом якісного опрацювання конструкції виробу та технології його збирання, а також підбору матеріалів для виробництва відповідних деталей взуття.

Мода на здоровий спосіб життя не здає свої позиції останні кілька років. Одним із проявів турботи про себе і про навколишнє середовище, безсумнівно, повинен стати вибір еко взуття. Відома активістка Люсі Сіегл у статті «What clothes can I wear to help save the planet» представила кілька альтернативних екологічних матеріалів для виробництва взуття, таких як лососева шкіра або перероблене рисове лушпиння (побічний продукт харчової промисловості). З лушпиння роблять, наприклад, гуму для черевиків (M & S використовували таку гуму для нової колекції Eco Trainer). Із зіпсованого молока, до речі, можна зробити найтоншу тканину, яка важить менше, ніж шерсть або шовк. А Econyl, «відновлена» тканина зі старих рибальських сіток, може бути достойною екологічною заміною нафтового нейлону. На сьогодні велика кількість прогресивних іноземних брендів створюють і розвивають лінії eco-friendly-одягу, взуття та аксесуарів . Їх головна відмінність у використанні передових та органічних методів обробки сировини для виробництва

тканини, застосуванні натуральних барвників і сучасних матеріалів. При цьому

результат роботи подібних брендів не поступається творінням їхніх колег, які

використовують традиційні тканини і методи. Першість у списках  кодизайнерів по праву належить Stella McCartney. Засновниця бренду керується екопереконаннями в життя, довгий час є вегетаріанкою і, відповідно, свій бренд вона будувала на подібних принципах. З моменту заснування власного модного будинку Стелла не використовує шкіру і натуральне хутро, сильнодіючі барвники і намагається збільшувати використання органічних тканин в своїх колекціях. Цей принцип аж ніяк не здешевлює процес виробництва. Компанія «Po-Zu» виготовляє «етичне» взуття. Виробники використовують натуральний латекс, шкіру, вовну, пробку та конопляні волокна. При складанні взуття не використовуються клеї, що сприяє екологічності та гігроскопічності взуття. М’яка устілка «foot-mattress» допомагає зняти втому ніг. Завдяки привабливості та затребуваності створюваних моделей, компанія «Po-Zu» спільно з Timberland

випустила стильну екологічну колекцію взуття . «VANS» - ще одна відома марка, на цей раз взуттєва, яка виробляє безпечну для навколишнього середовища продукцію. Всі класичні моделі ніжно улюблених кед і

сліпонів відносяться до так званого Vegan-взуття. Лос-анджелеська компанія «Reformation» основний акцент робить на використання перероблених матеріалів. Простий і лаконічний крій, невеликий наліт ретро стилістики, а так само спеціальні колекції для дівчат невисокого зросту і для власниць великого розміру грудей - зробили бренд надзвичайно популярним на заході.

Останні колекції таких впливових брендів як Versace, Louis Vuitton, Dior, Dolce

and Gabbana, Hermes, Marc Jacobs, Trussardi і Giorgio Armani мають велику кількість текстильних моделей взуття. Модні останнім часом еспадрильї, кеди, сліпони представляють комфортний молодіжний напрям з тенденцією до екологічності. Найбільш вибагливе до екологічності дитяче взуття та взуття для підлітків. На жаль, ці вимоги не завжди виконуються. Для дослідження «Маленька історія про модну брехню» речі закуповувалися в різних країнах, у тому числі в Італії, Росії, Франції та Швейцарії . У результаті перевірки в 16 з 27 зразків дитячого взуття були виявлені різні токсичні речовини, в тому числі етоксілати нонілфенол і сурма. Нонілфенол, наприклад, потрапляючи при пранні в воду, розкладається на ще більш токсичні речовини, які впливають на гормональну роботу живих організмів. 

Хвиля популярності екологічної моди захлеснула весь світ. Натуральне взуття

набирає популярність. Відмітка «еко» свідчить про те, що товари вироблені виключно з натуральних матеріалів. Однак потрібно попрацювати, щоб знайти в магазинах взуття, що повністю відповідає екологічним вимогам. Тому тема виготовлення екологічних товарів народного вжитку, які водночас є онкурентоспроможними та рентабельними, є актуальною та своєчасною. 

Однією з серйозних проблем виробників взуття є недостатня увага до споживача шкільного віку. Якісне, ергономічне, екологічне взуття для дітей та підлітків часто випадає з асортименту підприємств незважаючи на те, що воно є одним з аспектів які впливають на формування, розвиток і нормальне функціонування організму. Виробники спираються лише на так звані модні тенденції (вид взуття, форму носка чи висоту пыдборів, фактуру та колір матеріалу) та на відносно невисоку ціну, орієнтуючись на споживача середньої ланки. Іншою невирішеною проблемою українського взуттєвого виробництва, зокрема етапу конструкторської підготовки, є повільне впровадження сучасних прогресивних систем автоматизованого проектування, без яких неможливе конкурування вітчизняних товарів на світовому ринку. 

У зв'язку з цим до матеріалів пред'являють виробничі та споживчі вимоги. Вимоги визначають якість матеріалів, що використовуються під час виробництва взуття.

До виробничих вимог відносять: конструкторсько-технологічні, нешкідливість матеріалів, економічні, стандартизація та уніфікація та ін.

Конструкторсько-технологічні вимоги формують ряд властивостей матеріалів, що застосовуються під час виробництва виробу.

Матеріали, що використовуються під час виготовлення виробів, відносяться до листових. Тіло людини, зокрема стопа, має складну об'ємну форму (кривизна поверхні то, можливо як позитивної, і негативною).

При конструюванні виробів із плоских матеріалів не вдається досягти повної відповідності між внутрішнім об'ємом виробу та об'ємом тіла людини. Тому під час проведення низки технологічних операцій матеріалам надають необхідну об'ємну форму, відповідну поверхні стопи. Матеріали для виробництва виробів, що застосовуються, повинні не тільки набувати заданої об'ємної форми, а й зберігати її при експлуатації.

Властивість нешкідливості матеріалів є актуальною як для навколишнього середовища, так і для людини при виробництві виробу і, особливо, при його експлуатації. Матеріали, що застосовуються для виготовлення взуття протягом усього періоду їх носіння не повинні виділяти шкідливі для організму людини речовини.

До економічних вимог відносяться такі показники властивостей матеріалів, як ціна 1 м2 матеріалу, собівартість обробки матеріалу при проведенні технологічних операцій та ін. Стандартизація та уніфікація визначають відповідність властивостей матеріалів вимогам ГОСТу, ОСТу, ТУ – нормативним документам, встановленим відповідно до держави, галузі, підприємства. Мінливість властивостей матеріалів в партії, що поставляється, призводить до зниження якості виробів, що випускаються, так як технологічний процес виробництва конкретного виду і призначення виробу на підприємстві постійний.

До споживчих вимог належать: експлуатаційні; функціональні; ергономічні; естетичні, безпеки та ін.

При експлуатації взуття, матеріали з яких вона виготовлена, схильні до багаторазового впливу механічних, фізичних, хімічних та інших факторів навколишнього середовища. Тому вироби, що випускаються для використання людиною, повинні мати гарантований термін експлуатації. Виконання цієї вимоги забезпечується здатністю матеріалів зберігати вихідні властивості під час експлуатації.

Ергономічні вимоги формують показники властивостей матеріалів, які забезпечують комфортність при експлуатації виробу: зручності користування, відповідності силовим та дотичним відчуттям людини при експлуатації виробу, створення та підтримання певного мікроклімату у внутрішньо-взуттєвому просторі та ін. властивостей, які забезпечують вологу, повітря та теплообмін між тілом людини, виробом та навколишнім середовищем.

Естетичні вимоги до матеріалів для взуття визначаються насамперед напрямом сучасної моди та характеризуються відповідним художньо-колористичним оформленням матеріалів та виробу. Оздоблення матеріалів має відповідати рекомендаціям спеціалістів при доборі матеріалів на відповідні види виробу.

Згідно з існуючими технічними регламентами на матеріали для взуття вони повинні бути безпечними для людини та навколишнього середовища як у процесі виготовлення взуття, так і при його експлуатації. Ця вимога залежить від хімічного складу матеріалу, його будови та властивостей, а також умов експлуатації взуття.

Розглянуті виробничі та споживчі вимоги до матеріалів застосовують при розробці будь-якого виду взуття, однак, кількість показників властивостей, за якими оцінють раціональність використання того чи іншого матеріалу, буде різна і залежить від виду, призначення, соціальної спрямованості та умов експлуатації виробу.

При виробництві взуття застосовують різноманітні матеріали, які умовно поділяють на основні та допоміжні. До основних матеріалів відносять ті, з яких виготовляються окремі деталі взуття (союзка, берець, устілка, каблук та ін.) або весь виріб (валянки, гумові чоботи, пляжне взуття та ін.). До допоміжних матеріалів відносять скріплювальні та оздоблювальні матеріали, а також фурнітуру.

Протягом багатьох століть взуття в основному виготовляли зі шкіри, повсті, хутра та дерева. Основу перелічених матеріалів складають полімери природного походження: колаген, кератин, целюлоза та ін. Успіхи хімії у ХХ ст. в галузі синтезу та переробки високомолекулярних сполук дозволили створити нові види полімерів, з яких в даний час виготовляють штучні шкіри, штучне хутро, комплексні матеріали, матеріали для виготовлення підошв, підборів, набійок та інших деталей взуття.

Будова та властивості матеріалів для взуття залежать від виду вихідної полімерної речовини та технології виготовлення. Зміна режимів або технології виробництва взуття впливає на будову та, як наслідок, на властивості матеріалів, що застосовуються для виробництва взуття.

Залежно від складу, способу одержання та цільового призначення виробу матеріали можуть мати різну будову: монолітну, волокнисту, сітчасту та монолітно-наповнену.

Монолітну будову мають матеріали, які не мають пори. Час проміжок між частинками речовини (макромолекулами та надмолекулярними утвореннями) та структурними елементами матеріалу (волокном, пучком волокон, текстильною ниткою та ін.). Пори можуть бути замкнутими та сполученими між собою. Форма пори може бути сферичною, циліндричною та ін.

Волокниста будова мають матеріали, у яких як основний структурний елемент виступає волокно.

Сітчаста будова спостерігається у матеріалів, у яких основним структурним елементом є волокно, пучок волокон або текстильна нитка. Утворення сітківки (упорядкованої) структури досягається за рахунок природної будови або технології виробництва матеріалу.

Монолітно-наповнена будова мають матеріали, одержані в результаті наповнення полімерної матриці волокнами, текстильними нитками або заповнення матеріалів волокнистої або сітчастої будови полімером. Матеріали цієї будівлі можуть бути монолітними, а також містити в обсязі пори, це залежить від виду наповнювача (волокно, текстильна нитка) та технології виготовлення.

При виробництві виробів застосовують комплексні матеріали, будова яких може складатися з кількох верств перерахованих структур.

Розташування структурних елементів та орієнтація їх щодо один одного визначають характеристики властивостей матеріалу. Орієнтація структурних елементів в одному напрямку по відношенню до інших призводить до анізотропії (нерівномірності) характеристик властивостей матеріалів. Якщо структурні елементи рівномірно орієнтовані за різними напрямками в площині та обсязі матеріалу, такі матеріали мають ізотропні (рівномірні) характеристики властивостей. Залежно від функціонального призначення деталі у виробі матеріали для її виготовлення можуть бути з ізотропними та анізотропними властивостями.

Знання матеріалознавства взуттєвого виробництва дозволяє фахівцеві здійснити раціональний вибір матеріалів для деталей взуття різного виду та призначення, режимів обробки матеріалів при виробництві виробу, дати рекомендації щодо умов та часу експлуатації взуття, його надійності та безпеки.